0 Внутрішній діалог мами

У нормальної мами діти не плачуть?

Один із сотні міфів у світі вихованні, такий же неправдивий як і те, що в інcтаграм-мам завжди чисто вдомі.

Міф про те, що в нормальної мами діти не плачуть, важливо розвіяти. Бо саме така настанова збиває з пантелику турботливих мам. І вони щосили намагаються зробити щось, щоби діти не плакали. Найчастіше це кілька перевірених способів, які плюс-мінус, залежно від ситуації, працюють. Я зараз наведу ті, що чула в реальному житті.

⇒ Відволікання. Он дядя пішов, собачка побігла чи просто “дивись-дивись” усе це не варіант. Дитина – представник гомосапіенсу, не варто применшувати її розумові здібності. На собачку подивиться, але сум залишиться не прожитим.

⇒ “Я тобі зараз ще зверху дам за те що плачеш.” Потрібно розуміти, що в цей момент мама лякає власну дитину смертю. Цей варіант може бути  дієвим, бо всі здорові люди хочуть жити. Утім дитина припинить плакати не тому, що заспокоїлася, а тому, що їй страшно.

⇒ “Ти ж хлопчик – чоловіки не плачуть.”
“Ти ж дівчинка – яка ти негарна, коли плачеш.”

В обох випадках мама обманює і  від цього світ стає небезпечний.

⇒ “Он дивись із тебе тьотя сміється.” Ще один обман від найріднішої людини.

⇒ “Сльозами справі не зарадиш.” Звичайно, сльози життєву драму не виправлять та іграшку не полагодять, але гарно  проплакавшись – розум стає ясний, реальність прийняти легше і простіше знайти правильне рішення.

Щоби мама не робила – діти будуть плакати завжди, бо природна реакція на сум – це сльози. Дослідження хімічного складу сліз доводить, що так людський організм покидають катехоламіни. Саме ці речовини є стимуляторами стресу й найбільшу небезпеку вони несуть дитячому організму. Це ще один доказ на користь сліз. 

Намагатися відволікти їх від цього процесу не лише марна справа, а щей некорисно для самої малечі (і для маминої нервової системи).

Важливо повірити, що в нормальної мами діти теж плачуть. У ці моменти мама може нервувати, злитися чи сумувати. Їй може бути складно й некомфортно. Проте вона щосили має намагатися не нашкодити своїй дитині та дати їй можливість поплакати. Ділюся тим, що допомагає мені в сльозливих ситуаціях із моїм сином:

♥ Вдихаю-видихаю.
♥ Дозволяю плакати собі та іншим, бо це правильно й корисно.
♥ Шукаю сили пожаліти сина. Щоби прожити сум, потрібно стільки часу, скільки людині років. Моєму сину 4 роки, зазвичай його плач триває 3-5 хвилин.

♥ Шукаю час пожаліти себе.
♥ Кажу собі, що коли моя дитина плаче вона – нормальна і я – нормальна.

Бути поряд із дитиною, що заливається слізьми, непросто. Та після того як малюк проживе свій сум, поплакавши, у нього з’явиться відчуття чистоти та радості. І це неоціненний подарунок від мами.

 

Вам може сподобатися

Поки без відгуків

Прокоментувати